Обґрунтування рішення яке має бути винесене судом

41.1. Зважаючи на те, що в справі існує декілька підстав для скасування вироку і закриття справи, постанова про порушення кримінальної повинна бути визнана незаконною, а справа повинна бути закрита за підставами п.п.1, 2 та 11 ст. 6 КПК України, оскільки наявність підстав для закриття справи за п. 11 ст. 6 КПК України і незаконність порушення кримінальної справи робить неможливими ні повернення справи для розгляду суду першої інстанції, ні повернення на досудове слідство, ні тим більше винесення вироку.

41.2. Так, за епізодом за яким порушена справа наявні одночасно підстави для її закриття за ч. 1 ст. 6 КПК України (оскільки є рішенняарбітражногосуду про те, що ніякого правопорушення в цьому факті не було), п. 11 ст. 6 КПК (оскільки наявна не скасована належним чином постанова про відмову в порушенні кримінальної справи) та п. 2 ст. 6 КПК (оскільки в справі не має і не може буди жодного допустимого доказу і таким чином не можна висунути ніякого звинувачення)

41.3. В частині обвинувачення Б.Фельдмана за ст. 191 КК України та 212 КК України, а також і щодо інших „епізодів” справа повинна бути закрита на підставі п. 1 та 2 ст. 6 КПК України, оскільки а) зміст висунутих звинувачень сам по собі не містить в собі ні події злочину, ні складу злочину, б) в зв’язку з незаконністю порушення кримінальної справи, в кримінальній справі взагалі відсутні докази отримані законним шляхом отже ні наявність події злочину, ні наявність складу злочину не доведені і не можуть бути доведені.

41.4. Верховний Суд повинен мати мужність прийняти остаточне рішення по суті справи, не повертаючи її на новий судовий розгляд чи додаткове розслідування.

41.5. На даний час Б.М.Фельдман три роки незаконно утримується під вартою. Три роки триває безуспішний процес доказування на слідтві і в судах очевидних речей. Вже час покласти цьому край.

41.6. Недопустимі ніяки рішення, якими справа спрямовувалася б „по кругу” знов на стадію слідства чи судового розгляду.

41.7. Б.М.Фельдман чітко стверджує що він проти будь-якого рішення Верховного суду, яке не є остаточним рішенням у справі. Якщо Верховний суд вважає що вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду можна затвердити і особи які їх винесли не є злочинцями – хай Верховний суд затвердить ці рішення, і таким чином буде осточно вирішено питання про наявність в Україні правосуддя.

41.8. Шановні судді, замисліться над тим, що сказано:

„Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять.[79]”

„Яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.[80]”

„Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її?[81]”