Постанова про призначення справи до судового розгляду

35.1. Постановою судді Артемовського місцевого суду м. Луганська С.М.Лубяного від 12 грудня 2001 р. про призначення справи до судового розгляду фактично було вирішено не тільки питання про дату призначення справи до судового розгляду, а й інши питання, зоркрема про обрання запобіжного заходу щодо Б.М.Фельдмана і інших обвинувачених. Таким чином фактично ця постанова є одночасно і постановою про обрання запобіжного заходу і тому підлягає оскарженню в силу положень п. 4 ст. 5 Європейскої конвенції про захист прав людини і основних свобод.

35.2. Те що суддя поіменував постанову „постановою про призначення справи до судового розгляду” не означає автоматично, що ця постанова не може бути оскаржена.

35.3. Тобто, якщо „постановою про призначення справи до судового розгляду” суддя обирає запобіжний захід, призначає покарання, вирішує цивільний позов, призначає Голову Верховної Ради, звільняє з посади Генерального прокурора, присвоює підсудному почесне звання тощо, очевидно, що наіменування, яке суддя дав постанові, не означає, що ця постанова не може бути скасована (і, відповідно, оскаржена)

36. Підстави для скасування постанови.

36.1. Незаконність цієї постанови полягає в наступному:

36.2. Постанова винесена суддею щодо якого був заявлений відвід при тому що цей відвід не був вирішений, тобто постанова винесена неповноважним суддею.

36.3. В протоколі зафіксовано, що 11.12.2001 р. судді Лубяному, який є головою суду, був заявлений відвід. В протоколі також зафіксовано, що суддя відмовився розглядати заявлений відвід, мотивуючи це тим, що, начебто, у стадії попереднього розгляду відводи не заявляються.

36.4. Між тим, норми статей 54-57 КПК України стосуються будь-якої участі судді в кримінальному процессі.

36.5. Відповідно до ч. 3 ст. 57 КПК України: „коли відвід заявлено голові районного (міського) суду, питання про відвід вирішується постановою голови міжрайонного (окружного) суду”

36.6. Очевидно, що в данному випадку відвід не був розглянутий і вирішений відповідно до чинного законодавства, а суддя щодо якого не вирішений заявлений відвід не є повноважним суддею.

36.7. Викладений в постанові висновок про те що справа підсудна Артемівському районному суду м. Луганська є назаконним.

36.8. Питання про непідсудність цієї справи Артемівському районному суду білш детально розглянуто в п. 15 цієї скарги.

36.9. У постанові неправомірно зазначено про обрання Фельдману запобіжного заходу – тримання під вартою.

36.10. Постанова пропризначеннясправидорозглядунеє підставою для обрання запобіжного заходу, оскільки окрім того, що вона прийнята неповноважним суддею, вона не відповідає вимогам ст.ст. 165, 165-1 КПК України, а саме: вона не є вмотивованою; в ній не вказані підстави для обрання запобіжного заходу; не визначена особа чи орган, які повинні здійснювати контроль за виконанням постанови; ця постанова ніколи не була під розписку оголошена особам щодо яких вона винесена; особам щодо яких вона винесена не тільки не роз’яснено право і порядок її оскарження, а навпаки в постанові вказано що вона не оскаржується.

36.11. Крім того, слід зазначити, що в постанові зазначено саме про обрання Фельдману запобіжного заходу, а не про його зміну чи залишення. Тобто суддя розумів, що на той час щодо Фельдмана не було ніякого законним чином обраного запобіжного заходу. В той же час до і до винесення цієї постанови Фельдман утримувався в СІЗО №17 м. Луганска і утримувався під вартою в залі суду. Тобто фактично Фельдман не був звільнений, і суддя Лубяний заарештував особо яка фактично утримувалась під вартою. Такий подвійний арешт є незаконним.

36.12. Крім того, суддя Лубяний підлягає кримінальній відповідальності за завідомо незаконне утримання Фельдмана під вартою, оскільки наявні дані свідчать про те, що до виненсення цієї постанови суддя розумів, що щодо Фельдмана не обраний ніякий запобіжний захист, але продовжував утримувати Фельдмана під вартою в залі суду і в СІЗО.

36.13. Таким чином постанова судді Лубяного є незаконною і підлягає скасуванню.