ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" травня 2002 р. м. Київ Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України в складі: Головуючого: Шевчука П.І. Суддів: Гуменюка В.І., Барсукової В.М., Григор'євої Л.І., Дідківського А.О., Гнатенка А.В., Домбровського І.П., Пшонки М.П., Колесника П.І., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Кривенка В.В., Самсіна І.Л., Сеніна Ю.Л., Прокопчука Ю.В., Тітова Ю.Г., Шабуніна В.М., Терлецького О.О., Яреми А.Г. за участю: прокурора Данильченко І.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою Фельдмана Бориса Мордуховича на дії Державної податкової адміністрації України, Генеральної прокуратури України, Слідчого ізолятора №13 Державного департаменту України з питань виконання покарань, - встановила: В березні 2001 року Фельдман Б.М. звернувся в суд з вищезгаданою скаргою посилаючись на те, що при розслідуванні кримінальної справи по звинуваченню заявника в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.861, 1482, 165 КК України, його незаконно утримували під вартою понад встановлені законом максимально можливі строки і з порушенням порядку застосування згаданого запобіжного заходу. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2001 року, залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Київського міського суду від 13 червня 2001 року, в задоволенні скарги Фельдману Б.М. відмовлено. В скарзі, поданій до Верховного Суду України, Фельдман Б.М. просить вищезгадані судові рішення змінити, задоволивши скаргу по суті. Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника Генеральної прокуратури України, який вважав скаргу необгрунтованою, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, судова палата приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, а постановлені в справі рішення, - скасуванню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено і ця обставина ніким не оспорювалась, що 13 березня 2001 року закінчився строк тримання Фельдмана Б.М. під вартою в якості міри запобіжного заходу в зв'язку із розслідуванням кримінальної справи, однак він продовжувався утримуватись під вартою в СІЗО №13 в м. Києві. 1 лютого 2001 року попереднє розслідування в кримінальній справі було оголошене закінченим і в порядку ст.218 КПК України в послідовності, визначеній слідчим, звинуваченим надавались матеріали справи для ознайомлення. Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що оголосивши звинуваченим про закінчення попереднього розслідування і надавши матеріали кримінальної справи для ознайомлення одному з них в порядку черговості, слідство тим самим перейшло до такої стадії, яка є загальною для всіх звинувачених в справі. При цьому суд зробив висновок, що строк ознайомлення звинувачених з матеріалами кримінальної справи не може відповідно до ст.156 КПК України враховуватись при вирахуванні строку утримання під вартою в якості міри запобіжного заходу, незалежно від того, хто саме з них знайомиться з матеріалами справи в даний час. Такі висновки суду грунтуються на неправильному застосуванні норми процесуального права. Відповідно до ч. І ст.148 КПК України (в редакції, що діяла на час вирішення скарги судом першої інстанції), слідчий, прокурор були вправі застосувати щодо обвинуваченого один із запобіжних заходів, передбачених статтею 149 КПК України тобто і взяття під варту. Станом на 13 березня 2001 року строк тримання під вартою скаржника Фельдмана Б.М., закінчився і на час подання скарги та розгляду її судом не продовжувався. Таким чином правові підстави для подальшого тримання Фельдмана Б.М. під вартою, за умови неприйняття про це рішення компетентним органом у встановленому законом порядку, були відсутні. Посилання суду на ч.VІ ст.156 КПК України є неправильною, оскільки дана норма процесуального права регламентує строки тримання під вартою, в тому числі порядок їх обчислення, але не є правовою підставою тримання під вартою. Крім того, за змістом згаданої норми права, при обчисленні строку тримання під вартою, як запобіжного заходу, не враховується час ознайомлення з матеріалами справи лише того обвинуваченого (та його захисника), який безпосередньо знайомиться з матеріалами справи. Відповідно до ч.VI ст.155 КПК України в редакції станом на час розгляду справи, порядок попереднього ув'язнення визначається Положенням про попереднє ув'язнення та КПК України. Дії посадових осіб слідчого ізолятора №13 з точки зору виконання вищезгаданих правових актів судом першої інстанції не аналізувались. Відповідно до ст.202 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Порушення вищезгаданих норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи судом першої інстанції. В порушення ст.202 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи), вищезгадані порушення закону залишила поза увагою і судова колегія в цивільних справах Київського міського суду. Відповідно до ч.II ст.336 ЦПК України, випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи. Виходячи з вищенаведеного, судова палата приходить до висновку, що допущені порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення судами справи, в зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню в суд першої інстанції на новий розгляд. Підстав для зміни судових рішень без передачі справи на новий розгляд судова палата не знаходить. При новому розгляді суду належить перевірити і обгрунтованість висновку суду щодо розгляду скарги за правилами і в порядку, визначеному цивільним процесуальним законом. Керуючись ст.ст.336, 342 ЦПК України, судова палата, - ухвалила: Касаційну скаргу Фельдмана Б.М. задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2001 року та ухвалу судової колегії в цивільних справах Київського міського суду від 13 червня 2001 року скасувати, а справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Шевчук П.І. Суддя-доповідач Терлецький О.О. |
Див. також касаційну скаргу, за якою було прийняте відповідне рішення.
Копіювання і передрук дозволені з посиланням на www.ageyev.org
