עברית

Юридические услуги нашей компании

Некоторые из наших дел:

текущие:

дело Б.Фельдмана и банка "Славянский

Дело журналиста И.Яковлева

Дело о земле Киевского национального университета

Дело Гранкиных

Дело об организации убийства директора АРК "Антарктика" В.Кравченко

Дело о покушении на мэра Одессы и др.

Справа "Одестехносервіс vs. Сайтарли та Єфтоді" (щодо повноважень третейських судів і прав на нерухомість)

завершенные:

Дело Obkom.net

Дело адвоката А.Федура

Дело Донецкие судьи vs. Украина

Дело о пребывании Пискуна на должности Генерального прокурора Украины

Дело Салов vs. Украина

---------

Українська правнича фундація 

Юридический юмор

Партнеры

Храм

Цитаты

e-mail:

info@ageyev.org

Voir Note explicative

See Explanatory Note

Див. Пояснювальну нотатку (УКР)

COUR EUROPÉENNE DES DROITS DE L.HOMME

EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Conseil de l’Europe – Council of Europe

Strasbourg, France - Страсбург, Франція

REQUÊTE

APPLICATION

ЗАЯВА

présentée en application de l’article 34 de la Convention européenne des Droits de l’Homme,

ainsi que des articles 45 et 47 du Règlement de la Cour

under Article 34 of the European Convention on Human Rights

and Rules 45 and 47 of the Rules of Court

у відповідності до Статті 34 Європейської Конвенції з Прав Людини,

а також до Статей 45 та 47 Процедури Суду

I.  LES PARTIES | THE PARTIES |  СТОРОНИ

A.  LE REQUÉRANT / LA REQUÉRANTE  |  THE APPLICANT |  ЗАЯВНИК

   (Renseignements à fournir concernant le / la requérant(e) et son / sa représentant(e) éventuel(le))

  (Fill in the following details of the applicant and the representative, if any)

  (Відомості про заявника, а також про його представника, якщо такий є)

B.  LA HAUTE PARTIE CONTRACTANTE | THE HIGH CONTRACTING PARTY | ВИСОКА ДОГОВІРНА СТОРОНА

   (Indiquer ci-après le nom de l’Etat / des Etats contre le(s) quel(s) la requête est dirigée)

  (Fill in the name of the State(s) against which the application is directed)

  (Зазначте Державу(и), проти якої(их) спрямована заява)

13. .....Україна.........................................................................................................................................................

II.  EXPOSÉ DES FAITS | STATEMENT OF THE FACTS | ВИКЛАДЕННЯ ФАКТІВ

  (Voir chapitre II de la note explicative)

  (See Part II of the Explanatory Note)

  (Див. Розділ ІІ Пояснювальної нотатки)

14.  

Загальні відомості

Я приймав участь у якості захисника пана Фельдмана Бориса Мордуховича в судовому процесі по обвинуваченням Фельдмана Б.М. в ухиленні від сплати податків, розкраданні та іншим обвинуваченням.

Процес по "Справі Фельдмана", що була найгучнішою "економічною" кримінальною справою на України проходив з численними і грубими порушеннями закону, зокрема і порушеннями Конвенції, про що докладніше викладено у відповідних скаргах п. Фельдмана Б.М. до Європейського суду.

Події в Апеляційному суді Луганської області

14 вересня 2002 р. при розгляді справи в апеляційному порядку судова колегія Апеляційного суду Луганської області  в складі суддів Запрожченко, Божко і Кожушок винесла окрему ухвалу на адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва. В цій окремій ухвалі апеляційний суд стверджував що я та адвокат Андрій Федур, який також є захисником п. Фельдмана, своїми висловлюваннями порушили правила адвокатської етики. Суд вимагав від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва вжити щодо нас заходи за начебто порушення правил адвокатської етики. Це рішення суд виніс з власної ініціативи, це питання не ставилося на обговорення учасників процесу, суд не заслуховував моїх пояснень з цього приводу.

При цьому суд висунув проти мене такі декілька претензій, які наводяться нижче цитатами з оригіналу мовою оригіналу (ухвала була проголошена російською мовою) з виділенням сірим кольором , після чого курсивом наведені мої зауваження щодо відповідного твердження суду.

Из материалов уголовного дела следует, что адвокату Агееву В.Н. в Артемовском местном суде г. Луганска при рассмотрении уголовного дела согласно протокола судебного заседания председательствующим по делу судьей Лубяным С.М. неоднократно выносились предупреждения в связи с нарушением адвокатом Агеевым порядка в зале судебного заседания. В частности, адвокату Агееву было сделано замечание за нарушение порядка в зале суда, однако адвокат Агеев продолжал пререкаться с председательствующим и нарушать порядок выражая явное неуважение к суду (том 117 л.д. 9)

- Дійсно, головуючий, робив мені зауваження, але як правило вони не були засновані на законі, тому після цих зауважень я, відповідно до ч. 2 ст. 260 КПК України, висловлював свої заперечення на дії головуючого, при цьому я наполягав, щоб відповідно до цієї статті мої заперечення були внесені до протоколу. Це, як правило, викликало обурення з боку головуючого, оскільки я з посиланням на закон демонстрував протиправність його дій.

Адвокат Агеев на неоднократные предупреждения председательствующего не приступал к прениям (т.д. 117 л.д. 205),

- В дійсності, я навпаки наполягав, щоб мені надали моє законне право виступити в дебатах. Але головуючий позбавив мене як і інших захисників права виступати в дебатах. При цьому головуючий наказав секретарю записати в протокол, що я відмовився виступати в дебатах. Я заявляв що це службова підробка, і вимагав порушення кримінальної справи проти головуючого судді – Луб’яного. Луб’яний від своєї безкарності зовсім втратив всякі ознаки пристойності. Що дійсно відбувалося в процесі можна прослухати на аудиозаписі процесу, який офіційно здійснювався судом. Крім того, події 09-10 квітня 2002 р.,  коли захисників позбавили слова в дебатах викладені в прес-релізах Адвокатської компанії "Агєєв, Бережний та партнери"  від 09 та 10 квітня 2002 р, які були опубліковані в засобах масової інформації. 

без разрешения председательствующего начал высказывать свое мнение (т.д. 117 л.д. 40)

- очевидно мова йде про заперечення на дії головуючого відповідно до ч. 2 ст. 260 КПК України. Очевидно, що ці заперечення висловлюються за ініціативою того, хто їх висловлює, а не за ініціативою головуючого. Натомість, пан Лубяний, завжди дотримувався протилежної думки. 

При рассмотрении данного уголовного дела в апелляционной инстанции, председательствующей по делу судьей Запорожченко С.Г. неоднократно делались замечания адвокату Агееву за нарушение порядка в зале судебного заседания.

- насправді зауваження робились не за порушення порядку, а за висловлення моєї позиції в справі, тобто саме за зміст моїх виступів. Зауваження робились за те, що я заявляв відвід, заперечення на дії головуючого, в промові давав негативну оцінку вироку суду першої інстанції.

Адвокат Агеев, выступая в прениях по делу в Апелляционном суде Луганской области публично обвинял судей коллегии Артемовского местного суда г. Луганска Лубяного С.М., Косминина С.А. и Сторожук Т.А. в совершении  преступлений при рассмотрении уголовного дела по обвинению Фельдмана Б.М., некорректно выражался в адрес судей, высказывая, что суд действовал умышленно противоправно, суд перестал быть судом, суд грубо и цинично нарушил закон, "это будет шагом для установления фашистского режима" - из речи адвоката Агеева 09-10 сентября 2002 г.

- я дійсно вважаю і вважав, що Луб’яний, Косьмінін і Сторожук вчинили низку злочинів при розгляді справи, зокрема злочинами за українськими законами  є винесення ухвали про позбавлення підсудного останнього слова, заборона підсудному спілкуватись з адвокатами, публічні погрози насильством на мою адресу, винесення завідомо неправосудного вироку. Про вчинені злочини я заявляв письмово в формі передбаченій КПК України,  і це є моєю правовою позицією в справі. Моя правова позиція полягає в тому, що порушення закону з боку суду носили грубий і цинічний характер. І я досі дотримуюсь цієї позиції. Я також вважаю що те, що відбувалося в судових засіданнях по „Справі Фельдмана” свідчить про загрозу встановлення тоталітарного (фашистського) режиму у нашій державі.

13 сентября 2002 г. во время выступления Фельдмана в прениях, адвокат Агеев в грубой форме публично заявил, что метод который применяет суд похож на метод, который применяло гестапо, выражая этим явное неуважение к суду.

- я дійсно вважаю, що змушувати підсудного виступати з промовою в дебатах з 09 ранку до 07 вечора, практично без перерв, змушувати його виступати весь час стоячи, при тому що людину не годують, і в неї незадовільний стан здоров’я це є нелюдським поводженням і порушує ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Незважаючи не те, що Фельдман, який стоячи цілий день виступав з промовою, ввечері став скаржитись на погане самопочуття, шум в вухах і послаблення зору, головуюча Світлана Запорожченко з впертим садизмом наполягала на тому щоб він продовжував виступати.

Тільки протести адвокатів змусили суддів після 19 години оголосити перерву. Ми дійсно були змушені протестувати у наполегливій формі, інакше ці судді продовжували б знущатися над нашим підзахисним.

14 сентября 2002 г. в суде адвокат Агеев заявил, что председательствующая по делу выполняет преступный приказ, что она совершила преступление, требовал от работников милиции удалить председательствующую судью Запорожченко из зала суда, громко разговаривал по мобильному телефону во время выступления прокурора в прениях оскорбляя тем самым суд, нарушая порядок в зале суда.

- насправді, не я „заважав” прокурору виступати, а навпаки. В дійсності події відбувались іншим чином. Головуюча позбавила Фельдмана слова в дебатах, зупинила його виступ і передала слово прокурору. Захисники Фельдмана, і я в тому числі, висловили свої заперечення на дії головуючого. При цьому прокурор намагався нас перекричати, щоб ми не могли висловити свої зауваження. Також почала на нас кричати головуюча, стала забороняти відеозьомку в залі, і саме вона перетворила засідання суду в бог-зна-що. Я наполягав на тому, що дії головуючої і прокурора  є злочином.

Я і досі переконаний в тому, що Світлана Запорожченко виконувала злочинний наказ і що позбавивши Фельдмана слова в дебатах вона вчинила злочин. Вона вчинила  і інші злочини, зокрема: винесення суддями завідомо неправосудної ухвали, незаконне утримання під вартою, порушення права на захист та інші.

Це є моєю правовою позицією як захисника у справі.

У розпорядженні захисту є докази того, що існували домовленості між керівниками податкової міліції та луганськими суддями щодо незаконного засудження Б.Фельдмана. Цими доказами є зокрема і відомі записи колишнього офіцера охорони Президента України майора М.Мельниченко (які частково досліджувалися урядом США, і тій частині що були досліджені урядом США визнано, що на записах зафіксовані розмови саме тих осіб про яких свідчив Мельниченко), його свідчення та інші. Захист наполягав на дослідженні цих доказів в судовому засіданні, але суд відмовився приймати докази, які намагався надати захист.

Те що відбувалося в залі судового засідання відбувалося на очах присутніх журналістів, і було описано в статтях опублікованих в пресі.  Навіть за цими публікаціями можна зрозуміти, що дійсно відбувалося в залі (див. Н.Козырев, Л.Соколенко Судейский театр абсурда.)  Опис цих подій наведений також в нашому Прес-релізі від 15.09.2002 р.

Согласно рапортов ВМК судебного караула Чернышева И.В.  и начальника караула Грицаева А.П. 10 сентября 2002 г. адвокат Агеев во время перерыва в судебном процессе в зале судебного заседания Апелляционного суда Луганской области на требование прекратить видеосъемку и пройти к судье Запорожченко за разрешением, т.к. разрешено было вести видеосъемку только во время судебного заседания, не реагировал, высказывал угрозы в адрес начальника караула в нецензурной форме, хватал его за руки, применяя физическую силу.  

 - Це є неправдою. Проводити відеозьомку адвокатам перед цим дозволив суд, це питання спеціально обговорювалось в судовому засіданні. І додаткового дозволу від начальника конвою на це непотрібно. Я ніколи не висловлювався на адресу начальника конвою, чи будь кого в приміщенні суду в нецензурній формі. Люди, які мене знають, можуть підтвердити, що нецензурні вирази мені взагалі не притамані, навіть в стані обурення.
Але я дійсно висловив начальнику конвою негативну оцінку його людським якостям, і стверджував що його вчинки недостойні справжнього  мужчини. Це було зроблено в різкій формі, але без вживання непечатних чи нецензурних слів.

Пов’язано це було з наступним:

В приміщенні суду під час процесу були присутні співробітники податкової міліції, частина яких була у цивільному, а частина в камуфляжній формі спецпідрозділу фізичного захисту податкової міліції. При цьому і ті, і інші, не ховаючись, керували співробітниками судової міліції і конвою.

Так, вранці 30 серпня  2002 р, коли я входив до судової зали, мене зупинив співробітник податкової міліції разом с співробітником судової міліції і стали вимагати, щоб я показав документи, які знаходяться в мене в портфелі. При цьому вони використовували фізичну силу, щоб перешкодити мені зайти в судову залу. Але я документів не показав, а в залу ввійшов. Виступ свій я почав з вимоги порушити за цим фактом кримінальну справу і вжити заходів для того щоб співробітники фізичного захисту податкової міліції не керували судовою міліцією і конвоєм. Кримінальну справу не порушили, але судді пообіцяли „заходів вжити”. По тому, податківці стали менш нахабними, і керували конвоєм і судової міліції намагаючись цього не афішувати, хоч це все одно було помітно.

Інтерес до документів захисту також не зник. В ці ж дні (це широко висвітлювалось українськими ЗМІ) в Луганську податківцями, був захоплений автомобіль адвоката Федура, в якому знаходилось декілька томів адвокатського досьє по справі Фельдмана.

Інцидент з начальником конвою був логічним продовженням.

10 вересня 2002 р. в  перерві судового засідання я спілкувався з своїм  підзахисним через грати клітини в якій він знаходився в залі суду,  Б.Фельдман із клітки передав мені документи на декількох аркушах. Один з них був рукописним і лежав зверху. До мене підійшов начальник конвою і декілька його підлеглих. Він став вимагати, щоб я дав йому прочитати папери, які мені передав Б.Фельдман.

Раніше ми ставили в судовому засіданні питання про те, щоб захисників в перервах судових засідань могли спілкуватися з підзахисним і обмінюватись документами і записами. Суд це питання вирішив, і запевнив нас що перешкод не буде.

Тому я пояснив начальнику конвою що, я маю право обмінюватись записами з підзахисним. Я, навіть продемонстрував йому папери, але так щоб він не зміг їх прочитати. Я пояснив що листи з друкованим текстом, це документи які я надав підзахисному для ознайомлення і він мені їх повертає, і показав рукописний лист – пояснивши що написаний він рукою мого підзахисного, а позаяк адресований він мені, то є предметом адвокатської таємниці, і читати його я нікому не дозволю.

Начальник конвою став вимагати щоб я дав йому прочитати саме цей рукописний документ і наводив при цьому дивний аргумент: „а може він вам пише, щоб ви конвой розстріляли” Я у відповідь пояснив, що по-перше мій підзахисний таких дурниць не пише, а по-друге, якби й писав все одно зміст цих документів є предметом адвокатської таємниці і огляду вони не підлягають.

Начальник конвою став хапати мене за руки намагаючись видерти документ. Я документ не віддавав і голосно заявив, що він вчиняє злочин намагаючись порушити адвокатську таємницю, і пояснив йому, що цей злочин кваліфікується за ст. 397 КК України як порушення встановлених законом гарантій діяльності захисника. В цей момент, начальник конвою помітив що його ззаду знімають на відеокамеру.

Облишивши мене, він погнався за дівчиною з відеокамерою. Він наздогнав її в коридорі, схватив її і став видирати відеокамеру, а видерши відеокамеру розбив, і став хапати і трусити ту дівчину. Дівчина була представником правозахисної організації, і була вагою рази в чотири менша за начальника конвою і наполовину менша його на зріст (це не перебільшення). Присутні відірвали його від дівчини, але він ніяк не міг заспокоїтись.

Після цього я засняв начальника конвою іншою відеокамерою. І в присутності його підлеглих в різкій формі (але в цензурній) висловив негативну оцінку його вчинкам.

Ці події можуть підтвердити присутні в той час в приміщенні суду журналісти (див. статтю В.Бойко Аромати вітчизняного правосуддя – копія додається), і згадана представник правозахисної організації.

А начальник конвою, наскільки я знаю, написав рапорт, але мене з цим рапортом не ознайомили.  Після цього інциденту конвоєм керував інший чоловік.

В письменных тезисах выступления предоставленных суду, адвокат Агеев указал, что суд строит обвинения не на правовом грунте, а на люмпенской завистнической психологии – "он, аж 11 мільйонів у особистих цілях позичив", в скобках: "з нами не поділився" (лист  дела 3)  

- я досі переконаний щодо звинувачення щодо Фельдмана не базуються на правовому ґрунті. Але в усякому разі така моя позиція є позицією захисника в справі, і щодо неї відповідно до Закону України "Про адвокатуру" не може бути винесено окрему ухвалу суду.

Также Агеев указал: "переконливою була тільки безграмотність пана прокурора в питаннях сучасної ринкової економіки" (лист 4),

- як вже зазначалось, прокурору мій підзахисний заявив відвід. Я цей відвід підтримав. Я вважаю, що людина, яка є некомпетентною, яка не розуміє тих питань, які повинні бути вирішені в судовому засіданні не може підтримувати обвинувачення.

Було очевидно, що представники державного обвинувачення не мають ніякої уяви про те, як розраховується податок на прибуток підприємств, якими нормативними актами регулюється порядок складання декларації про податок на прибуток підприємств, як регулюються операції з цінними паперами і борговими зобов’язаннями, договори позики тощо.

В своїх виступах прокурор допускав, наприклад, такі висловлювання (дослівно):

 «Ссылка  подсудимого и защиты на то, что в банке отсутствует ущерб не может быть принята во внимание лишь только потому, что сделки вуалировались искусственно … не на основании подлинных обстоятельств и законности договора.»

«Несмотря на отсутствие в налоговом законодательстве понятия «заем» (!!!) должностные лица ООО «Ибрис» решили не относить в валовой доход заемные средства, посчитав их возвратную помощь.

Несмотря на полное отрицание Фельдманом своей вины в организации умышленного уклонения от уплаты налогов и изложенные выше показания свидетелей Еськовой и Бочки[1] его вина по данному эпизоду преступной деятельности полностью подтверждается совокупностью собранных по делу доказательств, прежде всего тем, что общество было зарегистрировано в соответствующих органах, как налогоплательщик.»

можна стверджувати, що суддя Лубяний організував Тіхуанський картель та торгівлю героїном у Південній Америці (лист 9) 

Я навпаки, сказав, що не можна цього стверджувати.

Я навів це як приклад. У вироку суд першої інстанції  вважав окрему обставину встановленою, оскільки в судовому засіданні Б.Фельдман проти цього не заперечував. Я в апеляційному суді навів приклад, що на тій підставі що, людина чогось не заперечувала, не можна робити висновок, що вона з цим погоджується, тим більше робити висновок що воно так і є насправді.

Адвокат Агеев давая оценку приговору, указал что это "суцільна дурість" (лист 4) , "це свідома брехня внесена суддями в вирок, точніше кажучи службове підроблення" (лист 17)

- Цікаво, що апеляційний суд зі мною погодився. Суд погодився, що службове підроблення мало місце.

Так, в ухвалі апеляційний суд зазначив:

„также ставится вопрос о том, что судом не было назначено дополнительное наказание в виде лишения права занимать должности связанные с работой в кредитно-финансовой и банковской сферах.

Данный довод подлежит удовлетворению так, как в подлиннике приговора отсутствуют данные об определении срока применения названного дополнительного наказании, что свидетельствует о его не назначении.

...

определила:

...

Из резолютивной части приговора исключить применение в отношении Фельдмана дополнительного наказания в виде лишения прав занимать должности связанные с работой в кредитно-финансовой и банковской сферах”

Але встановивши факт службової підробки, тобто факт підробки суддями Артемівського місцевого суду м. Луганська вироку, апеляційний суд вирішив, що до відповідальності треба притягнути не суддів, які вчинили злочин - службову підробку, а адвоката, який звернув увагу на факт підробки !!!

Невже до відповідальності треба  притягати не злочинця, а того, хто викрив злочин.

Публичное обвинение адвокатом Агеевым прокурора и суда в совершении преступления, некорректные высказывания в судебном заседании, нарушение им порядка свидетельствуют о нарушении адвокатом Агеевым правил адвокатской этики, подрывают авторитет адвокатуры Украины при оказании правовой помощи в судебном процессе, что согласно Закону Украины "Об адвокатуре" влечет за собой нарушение присяги адвоката Украины и в силу ст. 17 данного закона является основанием для прекращения адвокатской деятельности.

Мої заяви щодо злочинів вчинених прокурором і суддями є моєю правовою позицію в справі, яка базується на позиції мого підзахисного, а також на фактах і відповідному їх юридичному аналізі.

І я думаю важко не погодитись з тим, що позбавлення підсудного останнього слова, притягнення завідомого невинного до кримінальної відповідальності, погрози адвокатам, ігнорування заявлених суду відводів є злочином.

Адвокаты Федур А.А., Агеев В.Н. после предоставления судебной коллегией слова в прениях прокурору, демонстративно встали, начали говорить, не давая возможности прокурору произносить речь. На неоднократные предупреждения председательствующего прекратить нарушать порядок в зале судебного заседания не реагировали.

- щодо цього пояснення наведені вище.  

Я стверджую, що ніколи не порушував норм адвокатської етики. Більш того завжди суворо їх дотримуюсь. Я вважаю, що, якби я, навпаки, не заперечував проти того, що права мого підзахисного порушуються, наприклад погодився б з тим що його позбавили останнього слова (є такі адвокати) тоді мене можна було б притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Касаційний розгляд.

На зазначені порушення я подав касаційну скаргу до Верховного Суду України  від 13 березня 2003 р. , в  якій просив скасувати окрему ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 14 вересня 2002 р. на адресу КДКА м. Києва

Верховний Суд України при розгляді "Справи Фельдмана" в касаційній інстанції взагалі не досліджував ті мої доводи, що були наведені в зазначені касаційній скарзі. А своїй ухвалі, яка була оголошена 24 березня 2004 р. Верховний Суд України  відмовив мені у задоволенні вимоги про скасування зазначеної окремої ухвали Апеляційного суду Луганської області, у своїй ухвалі Верховний Суд України зазначив:

"Що стосується окремої ухвали апеляційного суду на адресу КДКА м. Києва щодо поведінки адвокатів у судовому засіданні, то вона винесена відповідно до вимог закону. Мотиви прийняття судом такого рішення детально викладені у мотивувальній частині  окремої ухвали з посиланням на аркуші справи.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що висловлювання адвокатів на адресу суду і прокурорів за своєю формою є нетактовними і межують з обвинуваченням їх у вчиненні злочину, що суперечать принципам адвокатської етики."

При цьому треба зазначити, що Верховний Суд України тут свідомо перекручує ситуацію, мої висловлювання і моя позиція не "межують з обвинуваченням їх у вчиненні злочину", а саме і були безпосередньо заявами про вчинення злочину зробленими відповідно до українського законодавства.

Щодо українського законодавства та прийнятих в України Правил адвокатської етики.

Зокрема хочу звернути увагу на такі положення Правил адвокатської етики (схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року

протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. N 6/VI):

Ст. 5 :

„(2) ... в своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов'язків, відстоюванні професійних прав та їх ефективному використанні в інтересах клієнтів. 

(3) Адвокат зобов'язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що применшували б його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам ... якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта і перешкоджають належному наданню йому правової допомоги.

...

(6) Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб стосовно змісту, форм, методів, послідовності і часу здійснення його професійних прав і обов'язків, якщо вони суперечать його власній уяві про оптимальний варіант виконання доручення клієнта.”

Ст. 54:

„(1) Дотримуючись принципу законності, адвокат водночас має бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків з суддями;

у випадку вчинення судом тиску на адвоката - не йти на компроміси, які суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватися принципу домінантності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов'язані з відносинами адвоката з судом.

(2) Адвокат не повинен полишати без уваги порушення закону, нетактовне і зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до його клієнта, його самого або адвокатури в цілому і повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених чинним законодавством.”

Положення Закону України "Про адвокатуру":

Стаття 9. Адвокатська таємниця

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків.

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату у зв'язку з виконанням ним своїх професійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

Стаття 10. Гарантії адвокатської діяльності

Професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки.

Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв'язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції Генерального прокурора України, його заступників, прокурорів Республіки Крим, області, міста Києва.

Не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а також винесено окрему ухвалу суду щодо правової позиції адвоката у справі.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Республіки Крим, області, міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з поданням юридичної допомоги громадянам та організаціям згідно з законом.

III. EXPOSÉ DE LA OU DES VIOLATION(S) DE LA CONVENTION ET / OU DES PROTOCOLES ALLÉGUÉE(S), AINSI QUE DES ARGUMENTS À L.APPUI | STATEMENT OF ALLEGED VIOLATION(S) OF THE CONVENTION  AND / OR PROTOCOLS AND OF RELEVANT ARGUMENTS | ЗАЗНАЧЕННЯ ПОРУШЕНЬ КОНВЕНЦІЇ ТА/АБО ПРОТОКОЛІВ ТА  ВІДПОВІДНА АРГУМЕНТАЦІЯ

  (Voir chapitre III de la note explicative)

  (See Part III of the Explanatory Note)

  (Див. Розділ ІІІ Пояснювальної нотатки)

15.

Порушення ст. 10 Конвенції.

Ст. 10 Конвенції встановлює: